Що. Де. Коли.
Сьогодні без риторики
Хоч крапки не знімуть питання
Про які не напишуть роботу історики
А письменники оповідання
Це не вийде на якісно новий рівень
Проблема не нова а стара
І коли на зорі розкричиться півень
Почнеться чергова сансара
У світі безліч маленьких людей
У них безліч масштабних трагедій
Та лиш маленька частина страстей
Достойна принайні елегій
А решту забудуть, затруть
У безкінечному пішоходів потоці
Як індіанці давно колись ртуть
Із срібла відсіювали в шахтах Потосі
Що.Де.Коли.
Все розмито й суб єктивно
Рай, пекло, гаї, пустирі
Біль.Щастя.Всерівно.
Всі рівні й однаково тримають баланс
Бо ніщо не береться нізвідки й не зникає в нікуди
І якщо відчувається дисонанс
Інкстинти заглохли і люди вибились в люди
А не заглохли все одно назвуться людьми
хоч будуть брудними тваринами
Гормонів вічні раби
З феромонами побитими спинами
І все на них заживе як на собаці
І знову кинуться гризти свою кістку
Під ледь чутний звук декламацій
Тих хто ще має мізки
Що.Де.Коли.
Високо.Низько. Вперто.
З повними яслами б не ревли воли
А так ...Vox clamantis in deserto!!!
